Український експорт на 70% сировинний. Лише 5,5% складали високотехнологічні товари. Навіть один з локомотивів – харчова галузь – пройде досить потужний стрес-тест.

Вступ у митний союз ЄС створює спільний безтарифний ринок. Тому на перший план вийдуть нетарифні або технічні бар’єри: технічні вимоги до товарів, їх стандартизація та сертифікація, дотримання різних політик щодо чесної конкуренції, тощо. Виконання цих вимог неминуче призведе до зростання собівартості.

Але ці виклики я б сприймав як можливості для якісного скачка українського бізнесу. Наведу декілька основних кроків, над якими треба працювати вже зараз.

Перше. Переглянути горизонти планування, маржинальність, цілі. ЄС – це стабільність і одночасно зменшення спекулятивних можливостей. Конкурувати доведеться якістю розвитком технологій. Комусь буде достатнім органічно вбудуватись в ланцюжки доданої вартості підприємств ЄС. Тобто постачати сировину. Але це знову глухий кут розвитку сировинної економіки.

Тому треба планувати інвестиції в переробні потужності. Експортний маркетинг не потрібно розглядати суто з точки зору внутрішнього ринку ЄС. Буде складно і дорого пробиватись в ринкові ніші європейських країн. І той, хто зможе трансформуватись, в рамках ЄС отримає потужні торговельні преференції на інших зовнішніх ринках.

Друге. Потрібно залучати спеціалістів, які розуміються на вимогах ЄС у конкретній сфері. Оцінити поточний стан справ і спрогнозувати заходи, бюджети.

Третє. Проаналізувати як в ЄС працюють національні та загальноєвропейські фонди підтримки. Адже ЄС не тільки висуває вимоги, але і фінансує процес цих змін.

Четверте. Цінувати ключовий персонал. Утримувати команду можна не тільки заробітною платою, яка у разі вступу в ЄС однозначно буде зростати. Ринок ЄС – це і про вільний оборот капіталу та робочої сили. Уявляю з якими труднощами стикнеться наш бізнес, якщо вже через війну склався високий дефіцит кваліфікованих працівників. Привіт собівартості.

П’яте. Великого значення набуває інститут репутації. Традиційно відмовчатись у разі скандалу (за корупційним принципом – бізнес любить тишу) не вийде. А краще таким скандалам запобігти. Вивчайте що таке комплаєнс.

Наразі Україна має 19 Угод про створення зони вільної торгівлі. Ними охоплено ринки 47 країн. У результаті вступу в ЄС ми матимемо 40 торговельних угод з 71 країною. У торговельних відносинах та спорах з іншими державами ми отримуємо потужний протекціонізм Євросоюзу. Низка товарів отримує маркування CE.

Важливо завчасно оцінити ці «пряники». Той, хто зможе поєднати нашу маркетингову агресивність з європейським умінням розраховувати діяльність на багато років, і стануть драйверами української економіки.

Оригінал статті на сайті Liga.net.