Національна стратегія доходів – що очікує малий бізнес та платників податку на прибуток.

У Польщі кожна третя компанія з іноземним капіталом заснована українцями (дані Асоціації українського бізнесу в Польщі на кінець минулого року). Кількість ФОП, відкритих українцями у цій країні, зросла за 2023 р. на 2/3, у порівнянні з 2022 р.

Сплеск цієї активності у 2022 році пояснювався початком повномасштабного вторгнення. А от подальша тенденція до відкриття бізнесів поза власною державою повинна була насторожити уряд. Але на жаль прийнята Кабміном Національна стратегія доходів не буде стимулювати бізнеси повертатися на батьківщину. 

Благі наміри

Стратегію прийняли у кінці 2023 року на вимогу МВФ. Її розробник – Мінфін — заявив, що вона також є дорожньою картою для вступу України до ЄС. У квітні буде скринінг нашого податкового законодавства Євросоюзом. За результатами висунуть вимоги.

Деякі ідеї Стратегії вже почали з’являтись у лютому-березні у вигляді проєктів. Мінфін розробив проєкт змін у податкове законодавство, яке повинно принести в бюджет 44 млрд грн. Мова поки про короткострокові заходи. Серед них збільшення військового збору та запровадження його для ФОП (безумовно фронту потрібне фінансування). Введення додаткових податків на продаж дорогоцінних металів, ювелірних виробів, майна тощо.

Нацбанк виніс на обговорення зміни до правил розкриття банківської таємниці (до руху коштів на картках). Це пряме посилання до стратегії, якою таке розкриття передбачене для податкової. В сумі з тим, що в документі пропонується зі всіх доходів українців стягувати ПДФО (зараз 18%), це у майбутньому негативно позначиться як на банківській системі, так і на волонтерському русі. Багато волонтерів, які індивідуально на картки збирають кошти для військових, можуть попасти під фіскальний тиск.

Фіскальний тиск vs економіка

Нацстратегія – це рамковий документ фіскальної політики держави на 7 років. Мінфін в документі підкреслює важливість залучення інвестицій для стимулювання економічного зростання. А однією зі стратегічних цілей ставить: забезпечення макроекономічної стабільності через збереження рівня мобілізації доходів.

При цьому уряд планує двократне зростання номінального ВВП (з 5,2 трлн грн у 2022 р. до 10,4 трлн грн у 2026 році). А також розраховує на більше, ніж 1,5 кратний ріст експорту (з $57 млрд у 2022 р. до $81 млрд у 2026 р.). Зараз видатки бюджету майже у два рази перевищують доходи.

З цього очевидно, що Україні потрібна стимулююча економіку фіскальна політика. Натомість держава знову ставить на перше місце збір податків у відриві від реалій розвитку бізнесу та економіки. Серед документів, на які опирається Стратегія немає жодної свіжої економічної візії щодо розвитку в Україні підприємництва, інвестицій, економіки, її секторів. Вся філософія побудована на тому, як збільшити фіскальний тиск на громадян та бізнес. 

По двом критичним напрямкам озвучені конкретні зміни, які очікують малий бізнес та платників податків на прибуток.

Зміни для бізнесу

Уряд відмовляється від введення раніше обіцяного податку на виведений капітал (розподілений прибуток) як альтернативу податку на прибуток. 

Більше того анонсується, що будуть поступово переглянуті інвестиційні програми, в рамках яких є чи планувались можливі спеціальні пільгові режими сплати податків з прибутку: «Дія-Сіті», «Індустріальні парки», «Інвест-няня». 

Мова йде про їх поступове скасування. Багатьом бізнесам, у тому числі IT-сектору, доведеться переглядати свої інвестиційні плани щодо роботи в Україні. 

Мінфін пропонує і досить непогану ініціативу у системі податку на прибуток – можливість миттєвої амортизації. Тобто одразу віднести придбання основних фондів (обладнання тощо) на витрати, а не коригувати це роками при розрахунку податку на прибуток.

Але цей «пряник» не компенсує можливостей стимулювання економічного зростання в сегментах з високою доданою вартістю за допомогою певних преференцій. А нам потрібна саме стимулююча фіскальна політика.

У нинішній Стратегії для 1 групи ФОП зменшать кількість видів діяльності. Єдиний податок, замість фіксованої суми, прив’яжуть до відсотків від доходу.

2-3 групи «спрощенців» (ФОП та юрособи) уряд планує об’єднати в одну. У 2 групі будуть введені обов’язкове застосування РРО та диверсифіковані ставки для ФОП – від 3% для торговельної діяльності та міститиме градацію ставок до 17 % для низки послуг. 

Для юросіб 3 групи ставку за три роки піднімуть до 18% від доходу. А потім взагалі юрособи не зможуть користуватись спрощеною системою оподаткування.

Для порівняння зараз для 2 групи є фіксований єдиний податок – 20% від мінімальної з/п (1420 грн у 2024 р.). Для 3-тьої – 3% від доходу (платники ПДВ), 5% від доходу (неплатники ПДВ).

Четверта група – аграрії – ставки податку підвищать, а базу оподаткування розширять.

Для всіх буде введений обов’язковий облік та документальне підтвердження походження товарів, обов’язковою реєстрацією платником ПДВ при досягненні порогу реєстрації платником ПДВ. 

Фактично мова йде про знищення нині чинної спрощеної системи. Аргументується це необхідністю виводу доходів з «тіні». Мовляв, «спрощенкою» користуються великі компанії для зменшення податків з зарплат, у торгівлі для зменшення податкових зобов’язань, через «спрощенців» продається контрафакт, контрабанда тощо. 

Але за оцінками експертів, у загальному обороті підприємств малий бізнес як спрощенці займають лише 7-10%. В українській економіці переважають великі компанії та бізнес-групи. Роль малого бізнесу у першу чергу – це виконання задачі самозайнятості населення. Задача з якою наша держава якраз і не справляється з точки зору стимулювання робочих місць. 

У стратегії зазначено, що спрощену систему використовує 1,7 млн суб’єктів, які генерують стабільні податкові надходження: близько 0,9 % ВВП у період 2020-2022 років. У абсолютних величинах це близько $14 млрд на рік у ВВП. Бюджет у 2021 році отримав від «єдинщиків» близько 4,2% надходжень, або 46 млрд грн.

Тобто, по-перше, нинішня спрощенка це стабільна прогнозована (і не маленька) стаття доходів в бюджет. Але чомусь в стратегії стверджується, що режим спрощеної системи ставить під загрозу податкові надходження.

По-друге, за оцінками експертів, втрати бюджету від різних схем з мінімізацією оподаткування через малий бізнес – це всього близько 10 млрд грн. Боротьба з ними не дасть державі великих дивідендів. А от наслідки будуть негативними – перехід більшої частини малого бізнесу в «тіньовий» сектор. Може бути критичним для IT-галузі, де багато людей працюють саме як ФОП. Вони можуть перейти в більш зручні для них податкові юрисдикції – інші держави. 

Гра не варта того – продовжимо втрачати кваліфікований людський капітал та зниження економічної активності, не отримавши ефекту для бюджету. Небажана для нас міграція і так вже відбувається (при нинішній системі). Приклад Польщі вище. А ми ще й стимули забираємо.

Довіра до фіскалів та здоровий глузд 

Мінфін пропонує розпочати реформування податкової системи лише після зміни принципів роботи контролюючих органів з платниками податків. Після відновлення довіри платників податків до податкових органів. Для унеможливлення тиску на «спрощенців» пропонується перехід до ризик-орієнтованої системи. Щоб інформація про малий бізнес в системі для чиновників була знеособлена. 

Це не спрацює. В стратегії щодо чиновників немає основного, щоб вирішувало б проблему їх свавілля. А саме яку матеріальну відповідальність будуть особисто нести податківці та митники перед бізнесом, якщо у суді буде доведено незаконність їх дій. Бо розказувати про репутацію податкових та митних органів можна довго. Але який бізнес у це повірить?

Припускаю, що будуть ще довгі «гарячі» дискусії з малим бізнесом. І уряду, якщо вони не самовбивці, доведеться шукати компроміси між вимогами МВФ та здоровим глуздом.

Оригінал статті на сайті NV Бізнес.